Добридень, любі читачі) Як ви вже побачили, наша стаття сьогодні саме про книги та людське ставлення до них.
Книга — це чудовий предмет для здобування корисної інформації, предмет, з якого ми дізнаємося щось цікаве.
За часів еволюції, коли час рахували до нуля, люди просто спілкувались, у них не було нічого схожого на книжку, але трохи згодом з'явилася перша глиняна табличка. Коли ж людство стало розумнішим, з'явилися свитки. Їх робили з папірусу; спочатку у Єгипті, який являється країною його зародження, а потім і по всьому світу. Пізніше з'явилися кодекси. За часів Київської Русі використовувалися рукописні книги (манускрипти). І нарешті, через декілька століть з'явилися наші друковані книги.

Тепер ознайомимося з проблемою ставлення людей до книг.
Сьогодні постала проблема читання в сучасників. На жаль, люди ХХІ століття майже не читають, а отже й не відвідують бібліотеки. Але якщо не відкривати книгу, то як тоді стати особистістю?
Книга допомагає нам думати, ми заповнюємо свій лексикон, аналізуємо свої вчинки. Люди перестають читати і це спричиняє небезпеку в вітчизняному суспільстві. 
Розглянувши дані досліджень за 2012 рік, я побачила, що з кожним роком збільшується кількість нечитаючих людей.
◇Негативне ставлення сучасників до книжок є повною нормою, адже з'явилася нова електронна культура. Діти та підлітки не зацікавлені літературою.
□Я задалася питанням — що буде в майбутньому з людьми, якщо вони не братимуть у руки книгу, адже не читати — це все рівно, що не мати мізків.
●На мою думку, майбутнє покоління буде нездатне мислити логічно, у людей великий словниковий запас опуститься до рівня малої дитини.
Що я можу порадити?
Змінити ставлення молоді до книг із негативного до позитивного і читати хоча б один розділ книги в день.

Привет.
У меня всего один читатель, но пофиг.

Я думаю, что некоторые блоггеры заглядывают ко мне и читают, что я пишу, если им конечно же не лень. Так вот, я хочу написать о том, что творится между Великой Россией и Украиной.
Я-украинка. Я хочу мира, я хочу жить в единой стране, я за мир. Я понимаю, что Россия могущественная страна, но нельзя отбирать то, что уже не входит в ее состав.

Вы подумаете, что очень маленькая для таких рассуждений, но это не так.Знаете, я не хочу узнать, что такое война на яву.
Я читала про войну только в книгах по истории, в художественных книгах..
По-этому давайте не будем ссориться, или же устраивать войну только из-за малееенького  государства или как там его.

Хоча людське життя не має ціни, ми завжди чинимо так, немов існує щось ще цінніше. Антуан де Сент-Екзюпері

Ліс людей — ліс думок. Безліч тверджень, суджень і поглядів, відмінних, протилежних. «Життя — це рух кар'єрними сходинками до професійних висот», — скаже відчайдушний трудлголік. «Сенс життя у коханні» — переконуватиме сентиментальний романтик. ". «Головне — тепло родинного вогнища» — слова закоренілого сім'янина. Існує багато різноманітних інтерпритацій і всі вони мають місце бути. Кожен палко вірить у власний сенс, котрий надав своєму життю. Але насправді, це лише складові. Невід'ємні, цінні, вагомі, більш значимі та менш значимі, проте лише компоненти, частинки величезного пазлу. Що ж все-таки є вагомим, колосальним у життєвій мозаїці, окрім цих її фрагментів?

Маю сміливість стверджувати, що крилаті вислови, цитати, афоризми філософів і мислителів різних часів та народів на дану тему — не більше, ніж красномовне стрясіння повітря. Все простіше. Іменник «життя» не має жодних синонімів, окрім "існування". І в цьому суть. Життя – це буття у теперішньому моменті. Всім це відомо. Але, на превеликий жаль, практично ніким не усідомлено.

«Дуже багато з нас «вмирають» у двадцять років при тому, що ховають їх у вісімдесят». Автор цих слів безсумнівно має рацію щодо нас. Адже якщо гордість стримує найпалкіші почуття, страх паралізує сили на шляху до мрії, думки відносять у минуле, а сам ти займаєшся не тим, до чого прагне душа — ти «мертвий». Або ж як мінімум духовно зістарився у самому розквіті фізичних сил.

Життя жити, а не проживати. Зроби ці п’ять слів своїм життєвим кредо. Прямо зараз. Адже для того, щоб змінити своє життя, не потрібно ні місяць, ні рік чи ж навіть десятиріччя — це відбувається в одну мить. Це трапляється в момент, коли в самій глибині своєї душі, ти приймаєш тверде рішення більше не задовольнятися станом посередності і присвятити себе найважливішому – цій хвилині. Життєва дорога — всього лише послідовність моментів, що змінюють одне одного,і прогавивши мить — пропускаєш життя.

Так хочется к тебе на плечо,
забыть все горечи, страх,
открыть пред тобою лицо,
сбросить шкуру в защитных шипах

Слабой побыть хоть немножко,
как ребенок уснуть на руках,
пригреться к тебе, словно кошка,
слез не прятать в серых глазах

Тебя обнять сильно и нежно,
словно мой ты и был им всегда,
и пусть за окном еще снежно,
в наших душах исчезли б снега

Так хочется к тебе на плечо,
ненадолго, прекрасное кратко,
твое сердце, оно ведь ничье,
а моему от тебя очень сладко

давно я не писала.

я забыла пароль, и вот восстановилась.

придумала новый стих, сейчас начну снова писать С:

Превосходно!!! Ты как Шерлок Холмс-с повреждением головного мозга

Когда она решила уйти, я собирал ее вещи и думал какого цвета рубашку мне одеть на работу. Странно, но за завтраком я не почувствовал ничего, абсолютно. Возможно я плотно поел. А может просто был уверен, что к вечеру она вернется. За обедом я разлил на себя кофе, оставив большое пятно на своей любимой рубашке. Но это меня не огорчило, напротив я знал, когда вернусь домой, она мне его застирает. Открыв дверь, в квартире было темно, а на холодильнике не было ее ключей. Не было запаха ужина и кружка недопитого чая так и стояла на своем месте. Еще никогда квартира не была такой пустой. И впервые я задержался на пороге.
Третью ночь я не мог нормально уснуть. Кровать казалась слишком большой и неудобной. Под утро я просыпался от прилива крови и хотел поцелуями ее разбудить, чтобы в очередной раз не выспаться выдыхая ее вдохи. Я отчаянно водил рукой, пытаясь нащупать ее плечи. Руки и теплые пальцы. Пустота. И ее подушка была, как никогда холодной.
Через неделю я вспомнил о существовании Бога, до которого никогда не было дела. Чувствовать дыхание за спиной и каждый день спешить с работы домой. Это было так бедно раньше и не имело цены сейчас. В эту минуту. До невыносимости. Одиночества. Страха.
Пятно на рубашке, да и гордость с размером в квартиру принимала размеры пятна. Звонок в дверь. А за дверью она — от банальных фраз и до кофейных глаз она.
Когда она вернулась, я больше не позволял ей уходить.
Никогда.

В. Прах «Кофейня»

Мир настолько сгнил, что даже влюбиться в кого-то — это самый большой риск, который мы можем себе позволить. Нас сжимает изнутри от вероятности, что это окажется не взаимно или агрессивно воспринято. Люди разучились любить, миром правят потребительские отношения.

С Новым Годом, желаю всем теплоты, радости, хороших отношений, и… САМОГО ЛУЧШЕГО!!
ПОЗДРАВЛЯЮ!

Она живет в тени одинокой девушкой,
Голос такой тихий, и вы не слышите слов
Всегда говорит, но её никто не слышит.

Вы можете увидеть её там, если поймаете её взгляд
Я знаю, она храбрая, но внутри она в ловушке,
Боится открыться, и не знает почему

Жаль, что раньше я не знала того, что знаю сейчас,
жаль, что я каким-то образом не могу попасть в прошлое
и, возможно, услышать свой собственный совет.

Я хотела сказать ей, чтобы она говорила, чтобы кричала,
Говорила чуть громче, была гордой, скажите ей,
что она красивая, замечательная, все, что
она не понимает.

Ты должна говорить, должна кричать,
и знать, что прямо здесь, прямо сейчас, ты можешь быть
красивой, замечательной, любой, какой хочешь,
Маленькая я…

Да, у тебя ещё много времени чтобы вести себя на свой возраст
Голова кругом, книга с одной страницей,
Часы на руках, и они идут только в одну сторону

Как только ты рискнёшь всем,
Сможешь не боятся упасть,
Чувствовала себя такой большой, но выглядела такой маленькой

Жаль, что раньше я не знала того, что знаю сейчас,
жаль, что я каким-то образом не могу попасть в прошлое
и, возможно, услышать свой собственный совет.

Я хотела сказать ей, чтобы она говорила, чтобы кричала,
Говорила чуть громче, была гордой, скажите ей,
что она красивая, замечательная, все, что
она не понимает.

Ты должна говорить, должна кричать,
и знать, что прямо здесь, прямо сейчас, ты можешь быть
красивой, замечательной, любой, какой хочешь,
Маленькая я...